Авторка – Олександра Шевченко

«Стару ФЕМ-плитку, яку демонтували у рамках капремонту з набережної Незалежності в Ужгороді, використають у Боздоському парку: нею вимостять фестивальну алею», – інформує Ужгородська міська рада. Офіційна сторінка.

➡ Приїхали! Невже ніхто не бачив нормальні парки в Данії чи Франції, або ж сусідніх Польщі чи Словаччині? Чому не можна використати утрамбовані дрібні камінці, або ж додати до них спеціальний поліуретановий наповнювач, який робить покриття міцним і в той же час пропускає дощову воду?

➡ «Фестивальну алею»… А колись це була «прогулянкова алея», «відпочинкова алея», «спортивна алея». Цікаво, що 10 років тому, коли вона була занедбаною і в болоті, потрібною стала лише ужгородським петанкістам. Коли постало питання куди запрошувати спортсменів на міжнародні турніри, своїми силами/коштами кілька разів на рік вручну розкидували дрібне каміння, грабали від листя, чистили від опалого гілля після буревіїв.

➡ Всього кілька змагань на рік, а в інший час ужгородці насолоджувалися чистою прогулянковою алеєю.

І ось коли за 7 років вона набула привабливого вигляду у одному з кабінетів Міської ради визріла їдея: «А давайте там фестивалі проводити! О! А щоб було ще веселіше давайте скажемо петанкістам за тиждень до їх міжнародного турніру!». І пофіг, що в 2016 році на «Сакуру» більше 100 спортсменів з 13 країн вже взяли квитки і забронювали житло.

Далі пишу просто для себе…

Ці змагання мені запам’ятаються надовго. Саме в цей період у мене була важка пневмонія. І коли ти однією ногою висиш на тому світі, інша була змушена йти знайомитися з сумнозвісним мером. Кілька тижнів антибіотиків – і ти вже, як старенька бабця, ледве долаєш сходи мерії, щоб видертися на третій поверх. Сидиш майже годину під кабінетом, бо у вказану він не прийшов, і думаєш, що дарма не взяла з собою ліки. І ось, коли швидко на одному диханні представляєшся (бо тобі в принципі важко говорити), у відповідь чуєш тупорилий жарт про шарики і піонерів. В цей момент ти розумієш, що дарма вночі креслила ескізи алеї, і дарма пояснюєш її потенціал. Що Чемпіонати України можуть бути в Ужгороді, що міжнародні змагання можуть вирости мало не вдвічі. А це імідж міста, це фактично туристи, які живуть, їдять, залишають кошти тут, а по поверненню додому розказують про наше місто друзям…

➡ Вже 3 роки ми не опікуємося алеєю, листя на ній гниє і все перетворюється в болото. Цьогоріч перед фестивалем туди завезли крупний щебінь. А зараз і зовсім замурують плиткою(((

➡ Вдячна, якщо хтось дочитав до цього місця. З огляду на те, що коїться в місті і з більш важливими об’єктами, я розумію, що тут можна лише написати R.I.P та відпустити. Просто хочу, щоб фейсбук мені щороку нагадував ЧОМУ САМЕ я поки не буду грати за Ужгород на чемпіонатах світу, Європи та України. І так, я більше не президент федерації, але як спортсмен і ужгородка хочу залишити цю думку і кілька фото на згадку тут.

Джерело